ПАРТПРАЦІВНИ́К
ПАРТПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Працівник партійних органів; партійний працівник. На шахти, заводи на вісім годин Спішать журналіст і конструктор машин. Геолог, механік і партпрацівник (С. Ол., Вибр., 1959, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 80.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПАРТРОБО́ТА →← ПАРТОСЕРЕ́ДОК