БУСИ́НКА

БУСИ́НКА, и, ж., рідко. Зменш.-пестл. до буси́на. * Образно. Шарко дивився на нього бусинками своїх очей (Панч, Гарні хлопці, 1959, 95). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 263.