ПАНТЕ́РА

ПАНТЕ́РА, и, ж. Те саме, що леопа́рд. [Гетера:] Сей варвар африканський, певне, добре з левами вміє битись… А худого я б віддала пантері… (Л. Укр., II, 1951, 526); * У порівн. Ахмет стовбичив проти вікна, ніби одвернувшись од Гюлле, що сиділа навшпиньках позад нього на килимі і, мов пантера, уважно зорила за братом, за кожним його підозрілим рухом… (Досв., Гюлле, 1961, 89). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 51.