ПАНА́С

ПАНА́С, а, ч.: Гра́ти в па́наса — брати участь у грі, в якій хто-небудь один із зав’язаними очима ловить інших. Собі очиці зав’язала [Дидона] І у панаса грати стала, Енея б тілько уловить (Котл., І, 1952, 77). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 42.