ПА́ГІННЯ

ПА́ГІННЯ, я, с. Збірн. до па́гін. Кажуть, молоде пагіння очеретів дає такий чудовий силос, від якого корів за роги не відтягнеш (Руд., Остання шабля, 1959, 415); Зелене пагіння народної творчості роками і століттями зберігало свою живучість (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 10); — Значить ви увесь час охороняли мене? — Так, відповіла Люба. — Про молоде пагіння треба старанно дбати (Собко, Запорука.., 1952, 207). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 10.