ПІДУЧИ́ТИ

ПІДУЧИ́ТИ див. піду́чувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 520.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПІДУЧИ́ТИСЯ →← ПІДУТЮ́ЖУВАТИСЯ

T: 180