ПІДПИ́ЛЮВАТИ

ПІДПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. Пиляти, надрізуючи знизу над коренем і т. ін. Тарасик не раз бачив, як лісоруби підходили до товстелезних дерев, підпилювали їх (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 144); Коли його [дуба] підпиляли, він ще ганяв по собі соки від міцного, живучого і вірного його життю кореня (Тют., Вир, 1964, 243). 2. Підрізаючи пилкою або підточуючи терпугом, підпилком робити що-небудь вужчим чи коротшим. Йому здалося, що середня борідка [ключа] трохи заширока; він злегенька підпиляв і її (Мик., II, 1957, 326); Підпиляти ніжки стільця. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 481.