ПІДЛА́ДЖУВАТИ

ПІДЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЛА́ДИТИ, джу, диш, док. 1. перех. Пристосовувати, прилаштовувати до чого-небудь, налагоджуючи; // Настроювати музичний інструмент у тон з чимсь. 2. неперех., розм. Діяти з метою жити в мирі, злагоді, ладити (у 1 знач.) з ким-небудь. Він кожну ніч, служачи вечірню, обходив церкву рівно сто разів, підладжуючи так, аби сотка припадала саме під схід сонця (Хотк., II, 1966, 136); // Попадати в лад з ким-, чим-небудь, граючи, танцюючи і т. ін. [Конон:] Чом же ви не танцюєте? [Женя:] Я не вмію. [Конон:] Валяйте сміливо, ноги самі підладять (Кроп., II, 1958, 420); Василь Онопрійович узяв скрипку. — Може, підладимо? — кивнув до Іллі, який сидів з баяном на колінах (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 147). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 447.