ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ

ПІДКРЕ́СЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підкре́слювати. Визнання об’єктивної закономірності, причинності, необхідності в природі цілком ясне у Енгельса поруч з підкреслюванням відносного характеру наших, тобто людських, приблизних відображень цієї закономірності в тих чи інших поняттях (Ленін, 18, 1971, 147). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 443.