ПІДКО́ШУВАТИСЯ

ПІДКО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., ПІДКОСИ́ТИСЯ, о́ситься, док. 1. Згинатися, підгинатися від безсилля, кволості, перевтоми і т. ін. (перев. про ноги). Блоха довго не міг вимовити слова. Стояв блідий, як мрець, руки дрижали, коліна підкошувались (Гжицький, Опришки, 1962, 116); Дмитро стояв на смерть. Та що незламніше і твердіше гартувався його дух, то все кволішим і кволішим ставав він фізично. Руки його швидко затекли й отерпли, ноги підкосилися, а голова впала на груди (Коз., Гарячі руки, 1960, 92). 2. тільки недок. Пас. до підко́шувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 442.