БУДЕ́ННО

БУДЕ́ННО. Присл. до буде́нний 2. І все це виглядає так буденно, так звичайно (Жур., До них іде.., 1952, 68). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 247.