ПІДВЕЧЕ́РЮВАТИ

ПІДВЕЧЕ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВЕЧЕ́РЯТИ, яю, яєш, док., розм. Легко, нашвидкуруч вечеряти. Нагорі, в кімнаті 63, спали вже, коли юрбою влетіли хлопці з літвечірки.. Почали роздягатись, підвечерювати, перекидаючися словами з кутків (Головко, І, 1957, 168); Розпріг чоловік коня, поставив у хлів, сам пішов у хату, роздігся [роздягся], підвечеряв, що було, і ліг спати (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 128). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 403.