ПІ́ДЛО

ПІ́ДЛО. Присл. до пі́длий 1. — Читати чужий лист, хоч би він був і загублений, — се підло, підло! (Хотк., І, 1966, 48); Всі прості і чесні люди в світі проти нової війни, яку так вперто і підло намагаються накинути народам вороги роду людського — імперіалісти (Смолич, VI, 1959, 552). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 451.