ОХЛОКРА́ТІЯ
ОХЛОКРА́ТІЯ, ї, ж., політ. Панування неорганізованої юрби, черні. І пішов він [Брюховецький] блукати від Чорної Ради в охлократію, а від неї в боярство (Драг., II, 1970, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 821.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОХЛОКРАТИ́ЧНИЙ →← О́ХКАТИ