БУ́ЛЬБАШКА

БУ́ЛЬБАШКА, и, ж. 1. Водяний або мильний пухир; банька. А надворі дощик іде, аж бульбашки дмуться (Сл. Гр.); Його з непоборною силою тягне знизу наверх, як ті бульбашки повітря, що з дна криниці тиснуться вгору (Фр., III, 1950, 258); Січе дощ. Бульбашками береться поверхня води (Шиян, Баланда, 1957, 64). ◊ Ми́льна бу́льбашка — про щось нетривке, нецінне. — А що ж діяти? — розпалився Калиновський. — Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94). 2. рідко. Порожниста кулька. У термометрі.. скляна дудочка з бульбашкою на кінці (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 254.