ОСОРУ́ЖНІСТЬ
ОСОРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж., розм., рідко. Неприязнь, недоброзичливість. Він в думках вів з тими видавцями хитрі, повні компліментів, обачливої осоружності і тривог розмови (Рибак, Помилка.., 1940, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОСОРУ́ЖНИЙ →← ОСОРУ́ЖИТИСЯ