ОСЛУ́ХУВАТИСЯ

ОСЛУ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОСЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Виявляти непослух, непокору. Часто і густо він ослухувався батька, матері, а брата — на брата він і дивитися не хотів (Мирний, IV, 1955, 35); Він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (Шиян, Баланда, 1957, 66). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 772.