ОСИТНЯ́Г

ОСИТНЯ́Г, у́, ч. 1. (Неlеосhаrіs R. В r.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Мирний, І, 1954, 248). 2. Те саме, що оситня́к. Місцями кругом озера.. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (Н.-Лев., II, 1956, 226). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 762.