ОСИ́НА
ОСИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що оси́ка. Нехай йому осина (Номис, 1864, № 5122); Приїжджаю просто церкви, дивлюся, стоїть хтось серед дороги, дивиться. — Тьфу, осина тобі, маро! — погадав я собі (Фр., II, 1950, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 761.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОСИ́НИЙ →← ОСИ́ЛЮВАТИ