ОСЕТЕ́Р
ОСЕТЕ́Р, тра́, ч. Велика промислова риба родини осетрових, цінна своїм м’ясом та ікрою. Жінки й підлітки спритно вихоплювали з петель шпичкуватих осетрів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 760.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОСЕТИ́Н →← ОСЕ́Т