ОСЕ́ЛЕННЯ
ОСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. осели́ти і осели́тися. Коли виснажувались пасовища.., цілі племена знімалися з місця шукати нових земель для оселення (Іст. середніх віків, 1955, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 758.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОСЕ́ЛЕЦЬ →← ОСЕ́ЛЕНИЙ