ОРДИНА́РНО

ОРДИНА́РНО. Присл. до ордина́рний 1. Небагато й ординарно вбрана світлиця в оселі Бажаєвих (Л. Укр., III, 1952, 719). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 743.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ОРДИНА́РСЬКИЙ →← ОРДИНА́РНИЙ

T: 72