ОРДЕНО́К
ОРДЕНО́К, нка́, ч. Зменш.-пестл. до о́рден1. — Ви б мені, Микито Петровичу, хоч один орденок показали, — попросив я. — Жодного разу не бачив зблизька (Мур., Бук. повість, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 742.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОРДЕНОНО́СЕЦЬ →← О́РДЕН1