ОПРУ́Г

ОПРУ́Г, а, ч., заст. Те саме, що упру́г. Коли б йому [панові] в одну руку — опруг та в другу — півопруга, а в третю й зовсім нічого, — отоді б нехай він похазяйнував! (Вас., І, 1959, 68); Бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами. Своя нива кожного цікавила мало — лежала несіяна, неорана (Головко, II, 1957, 253). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 731.