ОМЛІ́ЛІСТЬ
ОМЛІ́ЛІСТЬ, лості, ж., рідко. Стан за знач. омлі́ти. Вона не плакала, тільки дрібно тремтіла і почувала всередині якусь прикру порожнечу, якусь омлілість у всім тілі (Л. Укр., III, 1952, 658).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 694.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОМЛІ́ЛИЙ →← ОМЛІВА́ЮЧИЙ