ОКЛЮДО́ВАНИЙ

ОКЛЮДО́ВАНИЙ, а, е, хім. Дієпр. пас. мин. ч. до оклюдува́ти. Вільний кисень також.. розчинений або оклюдований в снігах та льодах (Вибр. праці Вернадського, 1969, 147). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 665.