БРИ́КНУТИ
БРИ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Упасти, перекинутися. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
БРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до брика́ти 1. Кобила брикнула ногою (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 236.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БРИКУ́ЧИЙ →← БРИКЛИ́ВИЙ