ОДУДИ́ЦЯ
ОДУДИ́ЦЯ, і, ж., розм. Самиця одуда.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 642.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОДУ́ДКУВАТИЙ →← О́ДУД