ОДНОЗВУ́ЧНИЙ

ОДНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який весь час звучить одноманітно, однотонно. Однозвучне цокання годинника переривало тишину малої кімнати (Коб., І, 1956, 137) Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 634.