ОДНОВАЛЕ́НТНИЙ

ОДНОВАЛЕ́НТНИЙ, а, е, хім. Здатний зв’язувати один атом водню. Якщо атом елемента приєднує або заміщає один атом водню — елемент одновалентний. Хлор у сполуці з воднем — одновалентний (Хімія, 7, 1956, 66). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 633.