ОГЛУ́ШНИЙ

ОГЛУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що оглу́шливий. Оглушні крики "віват" загули під склепінням, забилися в вікна з кольоровим склом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 99); Вже падаючи, потьмарений від оглушного удару, Віталій Примаков бачив, як котиться.. його новенький студентський кашкет (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 615.