ОБТИРА́ЛЬНИК

ОБТИРА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто обтирає що-небудь. Василеві пощастило. В депо потрібен був обтиральник паровозів (Бойч., Молодість, 1949, 152). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 590.