ОБРУ́ШЕНИЙ
ОБРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обру́шити 1. В долині творилося щось незбагненне: фантастичні руїни… потім хмарочоси… а ще за мить гірські скелі, обрушені неймовірним землетрусом (Хор., Ковила, 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 573.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОБРУ́ШЕННЯ →← ОБРУША́ТИСЯ