ОБРУ́ЧЕННЯ

ОБРУ́ЧЕННЯ, я, с. Шлюбний обряд, під час якого молоді обмінюються обручками. * Образно. Закрасилася-запишалася тонка смерічка весільним убором передсмертного обручення з сонцем (Хотк., II, 1966, 238). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 573.