Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
обо́рювання — магічний обряд, спрямований передусім на убезпечення від пошесті (холери, чуми тощо); оборювали село, обходили його хресним ходом, ставили в чотирьох його кінцях осикові хрести; оборювання полягало в обведенні села замкненою лінією (магі́чним ко́лом) як захистом від злих сил; оборювали звичайно жінки (або голі, або в чистих сорочках і без поясів); обряд закінчувався інколи добуванням живо́го вогню́, яким обкурювали домашню худобу; запалювали свічки від нього по хатах; приносили в жертву чорного кота, півня або щеня; здавна оборювали село при його закладанні, запрягаючи в плуга бика й корову від однієї матки; за плугом ішов парубок, а поганяла дівчина, зазвичай це були брат і сестра, — «щоб рід був міцний». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 407.... смотреть