ОБНАРО́ДУВАННЯ

ОБНАРО́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обнаро́дувати. Ідею скликання Всеукраїнського з’їзду Рад висунули більшовики України незабаром після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді і обнародування історичних декретів II Всеросійського з’їзду Рад (Ком. Укр., 1, 1966, 46); Основа художньої самодіяльності здавна закладена в самому фольклорному процесі, де творення зразків мистецтва немислиме без масового обнародування їх (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.