БОРОШЕ́НЦЕ

БОРОШЕ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до бо́рошно 1. Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця (Укр.. казки, 1951, 47). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 221.