ОБМА́РА

ОБМА́РА, и, ж., діал. Привид. — Та не бійтеся. Я — людина, а не якась обмара (Вас., Вибр., 1950, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 534.