ОБЛЯГА́ТИСЯ

ОБЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЛЯГТИ́СЯ, ля́жуся, ля́жешся, док., розм., рідко. 1. Укладатися спати. Облягаючись на ніч, він поправляв на стінці рушницю і клав біля себе сокиру (Коцюб., II, 1955, 53); Довга подорож у тряскій повозці зробила своє — хотілося спати. Почали облягатись (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 118); Параска незабаром подала вечерю, і сім’я обляглась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 271); * Образно. Виснажене спекою місто саме збиралося облягтися на обідній спочинок (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 78). 2. Лягати на чомусь чи де-небудь. Гурт хлопців — обляглись на землі. І вже щось розповів їм.. Митько, бо схвильовані всі (Головко, І, 1957, 365). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 532.