ОБЛУ́ЩУВАТИ
ОБЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех.
1. Очищати від лушпиння, лузги і т. ін. Дід Козуряк старанно облущував ріпу (Турч., Зорі.., 1950, 292).
2. перен., розм. Оббирати, грабувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 531.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ →← ОБЛУ́ЩИТИСЯ