ОБА́ПОЛЬНИЙ

ОБА́ПОЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до оба́піл. Обапольна загорожа. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ОБАРІ́НОК →← ОБА́ПОЛОК

T: 150