БОЙОВИ́К

БОЙОВИ́К, а́, ч. 1. Учасник якої-небудь бойової групи, загону і т. ін. Ішли вони — гінці мільйонів і мільйонів Пробуджених, грізних, безстрашних трударів, — Московських передмість бойовики повсталі (Бажан, Роки, 1957, 212); Як тільки зажила рана, Левко Когут вирішив вивести своїх бойовиків на операцію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357). 2. Робітник-ударник. Іде спочити скромний син Комуністичної партії.., бойовик-виробничник, старший майстер, один а фундаторів заводу (Вітч., 2, 1956, 100). 3. розм. Кінофільм, вистава і т. ін., що користується великим успіхом у глядачів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.