О́ТРОЧИЙ
О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва. Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (Рильський, III, 1955, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 810.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОТРУ́ЄНИЙ →← О́ТРОЦТВО