НЯВКУ́ЧИЙ

НЯВКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Який нявкає. Він поспішив розв’язати нявкучий мішок, і куплений котик любісінько втік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 220). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.