БОГОМІ́ЛЛЯ

БОГОМІ́ЛЛЯ, я, с., заст. Ходіння по так званих святих місцях; проща. Уже просо поспіло, як Горпина з богомілля повернулась (Л. Янов., І, 1959, 335). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.