НО́КАННЯ

НО́КАННЯ, я, с. Дія за знач. но́кати. Лише для порядку нокав [дядько] на коней, які й не збирались реагувати на те нокання (Збан., Сеспель, 1961, 267). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.