НИ́КЛИЙ
НИ́КЛИЙ, а, е.
1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 115).
2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 414.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НИ́КНУТИ1 →← НИКА́ТИ