НЕЧУ́ЛО
НЕЧУ́ЛО. Присл. до нечу́лий; // у знач. присудк. сл. Марина Павлівна дуже хотіла з подробицями розповісти Антосі про себе.. Але зараз було б нечуло говорити про своє власне життя, сповнене улюбленої праці (Донч., VI, 1957, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 405.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НЕЧУПА́РА →← НЕЧУ́ЛИЙ