НЕПОСИ́ДЬКО
НЕПОСИ́ДЬКО, а, ч. і ж., розм. Те саме, що непоси́да. Боляче, що часом, хоч і рідко, Якийсь із нас вертлявий непосидько Йому [учителеві] гіркоти раптом завдавав (Бичко, Простота, 1963, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 363.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
НЕПОСИДЮ́ЧІСТЬ →← НЕПОСИ́ДЛИВИЙ