БО́ЗНА

БО́ЗНА, присудк. сл., розм., заст. Невідомо. Бозна чи тут краще було, чи в хаті Килини Івановни, повній диму (Мирний, І, 1954, 149). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.